Cтилі музики

Стиль музики House

Стиль музики House

Хаус (англ. house – будинок) – напрямок в танцювальній електронній музиці, створений чиказькими діджеями на початку 1980-х рр. Хаус виник на основі танцювальних напрямків періоду пост-диско кінця 1970-х рр. (електро, соул, хай-енерджі, фанк та ін.) і став популярним на рубежі 1980-1990-х рр. До відмінних рис цього стилю належать ритм-біт в розмірі 4/4, що повторюється, а також семплінг, тобто робота з періодично дубльованими звуковими вставками, які частково відповідають ритму композиції.

Історія створення стилю хаус

У 1977 році відбулося відкриття чиказького клубу Warehouse, музичною програмою для якого займався молодий діджей Френкі Наклс. Спочатку він використовував популярний в той час диско, розбавляючи його менш відомими зарубіжними композиціями, треками інших стилів, а також музикою початку 1970-х рр. На початку 1980-х рр. інтерес до диско згасає, тому Наклс починає змінювати існуючі композиції, доповнюючи їх новими звуковими ефектами та бітами. Ця експериментальна музика користувалася успіхом у аудиторії, і Наклс поступово перейшов до створення реміксів з більш складною структурою, змінюючи в композиціях баси, ритмічний малюнок, біти.

Завдяки музиці Наклс Warehouse скоро набуває статусу модного андеграундного клубу, і в слензі чиказької молоді з'являється утворене від його назви поняття «хаус», що означає ще не окремий стиль, а все так само модне (наприклад, і музику, що стала візитівкою клубу, і його завсідників).

В цей же час в клубі Playground ще один чиказький діджей Фарлі Кіт Вільямс здійснював обробку старих композицій за допомогою драм-машини. Наклс відкрив в Чикаго свій клуб Power Plant, де також використовував цей прийом. При цьому експерименти діджеїв з Чикаго мали на увазі не створення якогось нового стилю, а відновлення диско, однак оскільки за модною чиказькою музикою вже закріпилася назва «хаус», то всі новостворювані композиції також успадкували його.

В середині 1980-х рр. популярність хаусу зростає, і в Чикаго він вже не належить до андеграунду. З'являються нові заклади, записуються і випускаються платівки для діджеїв, хаус-композиції стають хітами і займають позиції у музичних хіт-парадах Америки, а потім і Великобританії. В результаті англійська компанія звукозапису London Records видає збірку «The House Sound of Chicago», після виходу якого хаус стає популярним в європейських країнах.

Різновиди хаус-музики

Електро-хаус стає популярним в середині 2000-х рр. завдяки італійському діджею Бенні Бенассі, а також французькому діджею Девіду Гетта. Для цього різновиду хаусу характерним є використання синтезаторів і інших елементів напрямку електро 1980-х рр.

Прогресив-хаус, поширився наприкінці 1990-х рр., має більш повільний темп, відрізняється глибиною і часто похмурим настроєм.

Тек-хаус включає елементи хаусу та музики техно. Зокрема, цей стиль відрізняється більш жорстким механічним ритмом і мінімалістичним техно-звуком - minimal, який був ультрамодною клубною музикою в другій половині 2000-х рр.

Діп-хаус відрізняється спокійним ритмом і м'яким, плавним, глибоким звуком. Це красива і мелодійна електронна музика.

Диско-хаус являє собою напрямок з елементами диско, соулу та фанку, який став популярним у 2 половині 1990-х рр.

Есід-хаус - один з найвідоміших жанрів. Він був створений в середині 1980-х рр. в США діджеєм Pierre, який вперше використав синтезатор Roland TB-303, який мав особливе звучання. Цей звук в поєднанні з ритмами хаус-музики став справжнім проривом в електронній музиці і ліг в основу ряду інших стилів.

Трайбал-хаус - напрямок, для якого характерні застосування ударних і перкусії, а також етномотиви.

Пампінг-хаус знаходився на піку популярності в 2 половині 1990-х рр. Цей стиль відрізняється енергійністю, життєрадісністю та швидким темпом. Сучасний пампінг-хаус нагадує музику техно і хард-денс.